Кавказька вівчарка

Кавказькі вівчарки – нічний кошмар усіх хуліганів та мисливців за чужою власністю. М’які зовні та суворі всередині, ці грізні гіганти мають низку переваг, серед яких центральне місце займає готовність постояти за господаря та його матеріальні цінності. А ось особливої емоційності, як і податливості, від кавказців чекати не варто. Будь-який вовкодав – це, в першу чергу, сторож і охоронець, з вибуховим характером та власними поглядами на життя, і лише в другу – домашній улюбленець.

Зовнішній вигляд
Зріст і вага кавказьких вівчарок досить великі, а через дуже густу і пишну шерсть ці собаки здаються іноді справді величезними. У кавказької вівчарки велика, масивна голова з гривою, вуха невеликого розміру, мають овальну форму, які раніше обов’язково купірували. Зуби великі, статура масивна, м’язи добре розвинені. Лапи великі, круглі. Шерсть жорстка та густа. Забарвлення різноманітні. Порода має середню тривалість життя, цуценята досягають повного фізичного та морального дозрівання після 2-х років.

Характер та темперамент
Оскільки кавказька вівчарка тривалий час розводилась на підставі своїх бойових та охоронних якостей, треба розуміти, що не дресирована тварина, а також собака з нестабільною психікою може становити велику небезпеку як для господаря, так і для оточуючих. “Кавказець” – не той собака, з яким можна займатися мінімально. Він вимагає великої віддачі від власника та обов’язкового дресирування. Відданий і сильний, він захищатиме господаря від будь-якої небезпеки, завдання людини – зробити її соціалізованим та неагресивним. Найкраще звернутися до професійного тренера собак. У вправах та іграх зі цуценям важливо не допускати домінування над господарем, також потрібно уникати жорстокості до собаки, особливо коли він маленький.