Більське городище

Розташування: село Більськ, Полтавського району, Полтавської області
Більське городище – найбільше у Європі укріплене поселення доби раннього залізного віку та унікальний археологічний об’єкт культурної спадщини України.
Більський археологічний комплекс розташований на височині в межиріччі р. Ворскла та р. Суха Грунь переважно в межах Полтавщини, північна частина пам’ятки знаходиться в Охтирському районі Сумської області.

Археологічні дослідження
Археологічні дослідження підтверджують, що за скіфської доби на цій території існував політичний, економічний і культурний центр давнього переддержавного утворення племен Дніпровського Лісостепу. Городище ототожнюється вченими з протомістом Гелон, про яке писав давньогрецький історик Геродот.
Укріплення Більського городища
До складу грандіозного поселення, яке функціонувало упродовж п’яти століть (VІІІ–ІV ст. до н. е.), входять Західне укріплення, Східне укріплення та Куземинське укріплення, які об’єднані між собою валами Великого укріплення Більського городища. Потужні оборонні споруди древнього Гелону складалися з глибоких ровів та високих валів з дерев’яними стінами. Могутня фортеця надійно захищала мешканців від нападу ворогів і після пошкоджень відновлювалася та вдосконалювалася.

За останніми підрахунками площа городища становила близько 5000 га, а протяжність складних фортифікаційних споруд складала майже 37 км.
Життєдіяльність на Більському городищі за скіфської доби
В археологічних нашаруваннях Більського городища виявлено багато решток житлових, господарських та культових споруд різних типів. Житла були у вигляді землянок, а частіше – наземних споруд каркасної конструкції із обмазаними глиною стінами. Зафіксовано чимало ям для зберігання зерна, льохи, клуні, стодоли для просушування снопів, майстерні та інші споруди. Місцеве населення займалося переважно хліборобством. Існувало скотарство, садівництво, мисливство, різні промисли, ремесла, зокрема, металообробні. Серед осілого населення був поширений культ родючості.