Одеський оперний театр

Місце розташування: місто Одеса, пров. Театральний, 1.
Одеський національний академічний театр опери та балету — найстаріший оперний театр України.
Фасад будівлі обернений на перехрестя вулиць Ланжеронівської та Рішельєвської (Театральну площу), тильна сторона театру виходить на Театральний провулок.
Будівлю зведено 1887 року під керівництвом архітекторів Фердинанда Фельнера і Германа Гельмера («Бюро Фельнер & Гельмер») у стилі віденського бароко. Архітектура глядацького залу витримана в стилі пізнього французького рококо.
Унікальна акустика підковоподібного залу дає змогу доносити навіть шепіт зі сцени в будь-який куточок залу.
Одеський оперний театр відомий насамперед своєю архітектурою, а за своїм плануванням і технічними даними не поступається найкращим у Європі.
У плані будівля складається з підковоподібної зали глядачів, охопленої галереями, фоє та прямокутною сценою з підсобними приміщеннями. За поздовжньою віссю будівлі — двоярусний з високим аттиком портал головного входу, за поперечною — триаркадні галереї бокових входів. Планування радіальне — з центру по радіусах у різних напрямах прокладено проходи до виходу. Сходи, що безпосередньо ведуть до театрального виходу, також мають яруси. Перекрита будівля системою металевих ферм, покриття цинкове. Покриття зали глядачів нагадує поверхню частини еліпсоїда, відсіченого площинами по горизонтальних і вертикальних осях симетрії, воно увінчане круглим ліхтарем з куполом, завершеним невисоким шпилем.
У грудні 2023 року Комітет ЮНЕСКО із захисту культурної спадщини затвердив рішення внести чергові п’ять об’єктів культурної спадщини України до Міжнародного переліку культурних цінностей, які перебувають під тимчасовим посиленим захистом. Серед них є будівля Одеського національного академічного театру опери та балету.
Екстер’єр
Будівля театру виконана в стилі віденського бароко. Зовні структурно складається з 3 поверхів. 1-й (цокольний) і 2-й, прикрашені лише колонами тосканського ордера в лоджіях, утворюють одне ціле, виглядають громіздко й фундаментально, надаючи будівлі статичності. 3-й поверх — легший, ажурний, із витонченою обробкою деталей з арковими лоджіями, колонами та пілястрами іонійського ордера — приховує тяжкість нижніх поверхів і створює ілюзію легкості. Додаткові ефекти вносять витончений портик і куполоподібний дах. Будівля ніби «парить» над землею. Над фасадом підноситься скульптурна група, що зображує музу театральної трагедії Мельпомену в колісниці, запряженій 4 підкореними нею пантерами. Нижче розташовані дві також міфологічні скульптурні групи: ліворуч Орфей грає на кіфарі для кентавра, праворуч муза танцю Терпсіхора танцює з дівчинкою. На фронтоні портика римськими цифрами вказані декілька дат:

перший рядок — дати початку та закінчення спорудження театру (1884—1887);
другий рядок — фраза «театр горів» і рік 1925; потім рік 1967 і слово «реконструкція».
Обабіч центрального входу — скульптурні групи, що втілюють Комедію та Трагедію: ліворуч — фрагмент трагедії Евріпіда «Іполіт», праворуч — епізод із комедії Арістофана «Птахи».
Вздовж фронтону в круглих нішах верхнього поверху встановлені бюсти російських письменників і композиторів: Олександра Пушкіна, Михайла Глінки, Олександра Грибоєдова, Миколи Гоголя (скульптори — Ф. Неталі й Ф. Фрідль, ліпнина — Л. Стрікциуса під керівництвом Ф. Етеля).