Свято-Успенський кафедральний собор

Величний собор на Івановій горі – головний храм Полтавської фортеці, історія якого почалася в 1748–1770 роках. На жаль, будівля Свято-Успенського кафедрального собору була зруйнована в 1934 році. У воєнний період храмом служила вціліла дзвіниця, яка нині визнана архітектурним пам’ятником національного значення. Свій сьогоденний вигляд собор отримав на початку двохтисячних років. Успенський кафедральний собор залишається яскравим прикладом українського бароко.
Поруч із собором у 2016 році був відкритий єдиний повноцінний пам’ятник гетьману Іванові Мазепі. Авторами бронзового монумента у повний зріст є скульптор Микола Білик та архітектор Віктор Шевченко.

Історія храму
Свято-Успенський собор у Полтаві збудовано у 1748–1770 роках. Існують свідчення, що раніше на цьому місці стояла дерев’яна церква Успіння Пресвятої Богородиці з невеликою двоярусною дзвіницею. Про існування цього храму, який тоді був «градським собором», було відомо з 1695 року. У 1748 року було ухвалено рішення про будівництво нового кам’яного собору. Автором проекту храму був відомий архітектор Стефан Стабанський, якого запросили із Нової Сербії. На жаль, будівництво собору затягнулося довгі 22 роки. Причини були різні: брак коштів та матеріалів для будівництва. І все ж таки в 1770 році будівництво храму було завершено. Свято-Успенський кафедральний собор став першим кам’яним будинком у Полтаві.
Архітектура собору
Зовнішній вигляд собору був досить неоднозначним: у центральній частині собору розглядалися римські відтінки, куполи мали риси грецької архітектури, інші порівнювали його з візантійської базилікою. Такі оригінальні суперечності не дозволяли точно визначити архітектурний стиль Свято-Успенського собору у Полтаві. Двоповерховий собор у стилі візантійської базиліки мав три куполи, фасади прикрашали декоративні фронтони, з обох боків знаходилися ризниця та паламарня. І у такому вигляді собор простояв недовго. 1780 року відбулася перша реконструкція собору. Під час цієї перебудови було добудовано ще два куполи, тому собор став п’ятикупольним, хори перенесли на другий поверх, цегляну підлогу замінили чавунною.
· 1847 року «градський собор» став кафедральним, оскільки цього року архієрейську кафедру було перенесено до Полтави з Переяслава-Хмельницького.
· У 1899-1900-х роках відбулася ще одна перебудова. В результаті цієї реконструкції собор збільшився на 170 квадратних метрів. Тепер він міг умістити понад десять тисяч парафіян.
· 1934 року собор підірвали, і він був повністю зруйнований. Дзвіниця якимось дивом залишилася неушкодженою, у ній у воєнний час проводилися богослужіння, а потім там розташовувався музей міста.
· 1999 року на честь святкування 1100-річчя Полтави розпочалося відновлення собору. Благословення на будівництво надав президент України. 2005 року будівництво було завершено, собор відновлено у своєму первісному вигляді.
Соборна дзвіниця
Неподалік собору 1774 року почалося будівництво дзвіниці, яке тривало цілих 27 років. 44-метрова дзвіниця була побудована в класичному стилі, чотириярусна, увінчана шпилем. На другому ярусі був великий дзвін, з його боків відлиті зображення Успіння Богородиці, святих апостолів Петра і Павла та святителя Миколая. У нижній частині дзвона видно напис: «На славу святі єдиносущні та нероздільні Трійці зроблено цей дзвін до соборної Полтавської церкви Успіння Пресвяті Богородиці з міді, даровано його сіятельство князем Василем Михайловичем Долгоруковими; вагою 350 пудів; року 1780, генваря 25 у місті Полтаві». На третьому ярусі раніше був великий дзвін, який був відлитий у 18 столітті з трофейних турецьких гармат, відібраних під час штурму Полтавської фортеці. Зараз цей дзвін експонується в одному із залів Полтавського краєзнавчого музею .
Цікаві факти
· У соборі колись були рідкісні Євангелії 1628 і 1644 років.
· 1787 року собор відвідувала Катерина II.
· Також у цьому соборі служив дяком дід відомого полтавського письменника – Івана Котляревського.